четвер, 7 квітня 2011 р.

Про ГОРДОГО собачку і його синочка

Сьогодні я розповім про одного самотнього песика, який сумував-сумував і нарешті дочекався синочка :))
Так от. Як уже видно з моїх попередніх історій, досить часто ідеї для створення нових цікавих іграшок мужу "влізають" в голову випадково. Побачить якийсь кусочок дерева, щось йому уявиться і "народжується" забавка. Так було і з Гордим песиком. Річ у тім, що вирізаючи бегемотика, мужу залишився шмат деревини, в якій йому дуууже "виглядало" якесь звірятко. Взяв муж ножичок свій, тесав відтесував, підправляв і вийшло щось ну дуууже гордовите з задертим догори носом. Але щоб ЦЕ стало песиком довелося йому вуха доробити і хвоста. Але зробити такому пихатому хлопаці звичайного хвоста - не прикол. Тож отримав він такого ж хвоста як і він сам - задерикуватого :))
І був він собі у нас (тобто жив у шухляді з іграшками) досить довго. Аж тут коханий каже якось: "Глянь кого я зробив", і показав мені нашого Гордого, але в дитинстві - малого і встидливого :)). А якщо їх поставити разом - ну справдешній Татусько і Синулька. Отак вони і поїхали до нової власниці - удвох, аби сумно не було, коли вона на роботу йтиме :))

1 коментар: