Жили-були Їжак, Їжачиха і купа дітей...

Близько року тому, ще до того, як коханий почав робити лялькові будиночки, захотів він зробити щось дуже казкове. Річ у тім, що спершу більшість іграшок були одиночними екземплярами і поєднати їх могла лише дитяча фантазія. Скажімо, коли дитині дати кота, ведмедя і собачку, то вона собі подумає-подивиться і побавиться у цілу історію, як звірі зустрілись, потоваришували і подорожували страшним лісом (це моє мале колись таке мені розказувало :))
Аж тут муж захотів зробити щось, що б саме по собі "розказувало" казку. Думав-гадав і взявся за деревинки. Малював, вирізав, вистругував і зробив ну дуууже казкову хату. Стояла вона в нас на кухні днів зо п"ять. Хто приходив у гості, той ахкав і охкав - яка краса.
Ну, хата, це люкс, але де ж тут казка? Пошукав чоловік у своїх заготовках і нарив цілу купу різних їжачків - аж 7 штук (це колись його поперло і він весь вечір вимальовував колючих друзів у різноманітних варіаціях :)

Так ми "заселили хату". Але Дмитрові все ж бракувало казковості... так народилися гриби з казковим хробиком і ялинка. "Ну, вони ж в лісі живуть", - пояснила мені моя Катруся.

Отак у нас вийшла справжнісінька казкова галявина, де живуть мама Їжачиха, тато Їжак і їхні дітки.

А десь через півроку в нас оселилося ще й сімейство зайчиків у своїй приватній "нерухомості" :)  Їх було п"ятеро, але мама ось-ось чекає поповнення )))