вівторок, 29 березня 2011 р.

Історія "бракованого" поїзда

Сьогодні я розкажу про те, як мій муж створював свого першого і поки що єдиного дерев"яного поїзда. Одного разу йому замовили іграшку для хлопчика. Думав він над пропозиціями не довго, бо сам колись був маленьким і як всі хлопчики любив бавитися машинками. Але машинка - то не оригінально, таке багато хто робить. Тому запропонував поїзд і замовниця погодилася. Ну, запропонував то кльовов, але як його зробити....
В мого коханого майстра є одна фішка - він не починає робити виріб, якщо його не "бачить", тобто собі не уявляє чітко, як його тре робити, або бодай, як він мав би виглядати. Отово "народжував" він те бачення місяць, якщо не більше...
Аж ось одного разу засів з деревинками дуууже надовго і коли показав результат, то я просто ахнула - він був як, як, ну, як з ретрофільму. Справжній і їздить! Правда не на рейках, а на колесах, але... Їздить мегакльово. А оскільки серед вагонів у поїзда був і пасажирський, і два вантажні, то замість вантажу муж зробив вальдорфські кубики, які розвивають логіку, мислення і всяке таке. Докладніше про них мож пошукати в гуглі. 
Але творчий процес на цьому не закінчився. Ця іграшка, як і всі інші, мусила пройти рецензування в нашої донечки. І уявіть собі - виявилося, що мегапоїзд, яким захоплювалися всі, хто його бачив - бракований. "А де мій їжачок має сісти? Чого тут нема на шо сідати?", - одразу запитала Катруся. Правда вихід із ситуації знайшовся швидко - один із кубиків, який мав прямокутну форму, дуже добре підійшов замість вагонної лавки :)))
Отаке :)))
  

пʼятниця, 25 березня 2011 р.

МАЛЕНЬКИЙ результат ВЕЛИКОГО переполоху :)))

Нещодавно я писала про купу кіпішу, який наробили тележурналісти, що завітали до нас знімати мого мужа. І ото нещодавно вже був результат - по новому каналу в програмі "Новий погляд" показали АЖ 2 хвилини. :))
Ну, але..... Хто в пізній понеділковий час спав, то можете поглянути отут:
http://www.novy.tv/video/3/90/16106.html (про нас там в самооому кінці ролика :))) 
Пишіть відгуки :)

четвер, 24 березня 2011 р.

Історія крутої дизайнерської штучки, АБО куди подіти мобільник вдома?

Давненько я нічого не писала.... Хворіла, потім розгрібалася на роботі, а ото зараз хочу знову розказати "історію" ))
Останнім часом дуже і дуже популярними стали різного роду підставки до мобільного. І звісно, мій "на всі руки майстер" не міг продинамити таку тенденцію. Отож, одного разу, коли він саме перебирав відходні кусочки деревини, які залишилися після виготовлення іграшок, то побачив шматок дощечки і прийшов з ним до мене. "Що це тобі нагадує?" - "Та як що, дошку..." - "Нє, ну, що оце тобі нагадує, на що схоже?". Дивилася я на ту дошку, дивилася, а тоді він каже: "А якщо отак?". І перевернув іншим боком. Уявіть собі прикол - той бік, який був обрізком обрисів іншої іграшки реально був дуже схожий на профіль кобіти :). Пішов муж на кухню, взяв олівець і почав малювати, щось підправляв, щось виправляв і десь за годинку вже приніс намальовану панночку. "Найгірше було голову вималювати, ну ніяк не виходило обличчя, так щоб не сташидло...", - прокоментував він.
Потім було ше два дні на обтесування ножичком форм, щоб надати об"ємності. І на виході ми отримали суперську фігурку панни у модному платтю. Але що з нею далі робити? А ніц же в голову не лізе.... Відтак бідолашна панночка лежала в шухляді десь місяці два, аж поки одного дня, коли я вже прийшла з роботи, муж показав мені вирізані детальки підставки під мобільник, куди дууууже і дуууже вписувалася наша панночка.
Потім було підбирання правильного кольору морілки, щоб надати фешенебельності, купу нервів з лакуванням, але в результаті ми отримали мега модну підставочку :)
Це була першечка модель. Вже потім почалися різні варіації і з ялинкою та їжачком і з кицькою-підставкою відразу для перстенів чи годинника... Словом усе, що душа забажає :)

четвер, 3 березня 2011 р.

Історія маленької принцески :)

Сьогоднішня історія стосується не іграшки. Нашій найкращій у світі принцесці - донечці Катрусі (офіційно Катерині-Євгенії Дмитрівній) 4 рочки!
Ми сьогодні пішли в садочок у пишній гарнюній сукеночці, понесли купу цукерок для діток і нам будуть співати "Коровай" :) (ми в жовтому светрику)
Наше маленьке надхненнячко мені вчора заявило: "Мам знаєш, яка халепа сталася? в мене є аж два дитячих кріселка! нам треба ще одну дитинку" :)))