понеділок, 28 лютого 2011 р.

Історія жіночої мрії

Сьогодні я поділюся радістю, яка звалилася на мене цими вихідними.
Жіноча мрія... Мабуть кожна з нас знає те щемне відчуття, коли отримує бажане. Так от. В суботу в мене було щось схоже. Річ у тім, що десь роки два, якщо не цілі три, я просила свого чоловіка зробити мені велику дошку для різання. Таку щоб і канапки зручно було робити і тісто на чабуреки розкачувати. Десь місяць тому приходжу я якось з роботи додому, а в кухні лежить вона! Кльова, суперова, мега ... ну, просто нема слів. А виявилося, що це супер модне створіння призначено не для мене, - хтось там замовив..... :(
Словом, і досі в мене нема моєї маленької мрії. Але в суботу муж порився в своїх деревяшках і видивився там підходячий матеріал для вигтовлення дощечки!!! Цього тижня обіцяв зробити :) От і буде презент до Міжнародного жіночого дня :)

пʼятницю, 25 лютого 2011 р.

Історія великого переполоху у маленькій квартирі :) - ДВА

Обіцяла дорозказати про приїзд телебачення. Так от, в хаті ми поприбирати все ж встигли, при тому, що як на зло саме в цей момент поламався пилосос - не хотів чомусь гудіти, а виявилося, що просто переламався кабель біля розетки. То муж ще мусив шниряти в своїх запасах і сяк-так прикручувати справну розетку, аби килим наш був чистий. Мені ж дісталася місія забрати дитину з дитячого садочка. Ну, не було би добре, коли б лихо не помогло. Так і у нас  - щойно ми до хати, а за нами і ТБ. Порозказували ми всі все-все що знали і думали про нашу спільну творчість і близько пів на десяту вечора колеги-журналісти стомлені, але щасливі і з повною касетою наших мордочок :) потопали додому.
Тепер чекаємо, коли то все щастя скорочене до мінімуму покажуть на всю країну :)

середу, 23 лютого 2011 р.

Історія великого переполоху у маленькій квартирі :)

Зазвичай я писала тут історії іграшок, але те, що відбувалося вчора у нас вдома, інакше як переполохом не назвеш.
Почалося все з того, що до мого мужа потелефонувала журналіст з одного з центральних каналів і виявила бажання завітати до нас на зйомку і розказати всім всім всім про лялькові будиночки. Ну все б воно нічого і дуже навіть кльово якби не "але". І те "Але" не таке маленьке "але ", а таке: "АААЛЛЛЕЕЕ". Річ у тім, що жодного будиночка готового в нас вдома не було (ну всі пороз"їздилися до своїх нових власників, точніше маленьких власниць :) ). Тому вчора весь вечір і до пізньої ночі чоловік майстрував і творив хатинку, щоб було з чим перед камеру вийти :), я ж няньчила дитинку. А коли нарешті настав сонний час, почалися гонки з приведення нашого мешкання до норм цивілізації (а простіше - прибирання). Воно плавно намагалося завершитися і нині рано...
Ну поки що маю ще надію, що все буде добре :)
Завтра розкажу як і що....
І покажу фотки :)    

пʼятницю, 18 лютого 2011 р.

Історія переляканого котика

В нашій колекції є чимало кльових котиків. А оце нещодавно мужа попросили зробити перестрашеного кота. Не штука то сказати, штука зробити. Тому спрешту йшлося про вибір матуріалу. Оскільки наляканий кіт стовбурчить шерсть, то  це треба було передати за допомогою усіх наявних можливостей. Тому з-поміж інших дощечок, було вибрано дуб з чітким малюнком, а самого котика роміщено так, щоб природна фактура дерева імітувала настовбурчену шерсь - вертикально. А далі вмілість рук і жоного шахрайства, як казали класики.
Так і вийшов котяра, який злякався їжачка :)


четвер, 17 лютого 2011 р.

Історія однієї свинки

Сьогодні розповім про свинку. Тобто фігурку національного українського продукту. Здавалося б - що такого складного намалювати і вирізати свинку? От чоловік взяв олівця, кусок грубенької вільхової дощечки і намалював пАця, гарненького такого. Вирізав лобзиком. А далі було найвеселіше - привести його до об"ємності. Вистругував він ту свинку довго і нудно. Зате коли вона вже була готова - це було шось. І уявіть собі що було далі.
А далі один крутий чувачок з Кийова, який там має цілий сайтик з продажу саморобних іграшок, виявив ініціативу замовити виготовлення кількох таких звіряток. "ОООООО, кльовоооо!", - спершу подумали ми. Але... Хлопака хтів, щоб то йому зробити запівдарма, як то кажуть. Ну, стало зрозуміло, що шкіра виправки не варта, про що і було повідомлено потенційного замовника (у ввічливій формі, звісно). І що б ви думали було у відповідь? А у відповідь був лист, де мого коханого прямим текстом обізвали шахраєм, мовляв він здер образ свинки у якогось модного київського виготовляльника іграшок з дерева. Ну, про те, що про існування того майстра ми почули вперше власне в цьому листі, то дурниці. Питання нас з чоловіком мучило одне - як інакше можна було намалювати свинку, аніж так як вона є, щоб вона не виглядала комусь як копія....?
Отак. Робиш шось у своє задоволення, нікого не чіпаєш, а тут тебе на рівному місці шпикулянти до себе прирівнюють... :(

понеділок, 14 лютого 2011 р.

Ледь не забула!

Хто хтів би подивитися як виглядають будиночки, глядіть отут - http://www.novy.tv/reporter/ukraine/2011/01/06/18/41.html :)
Переглянете, діліться враженями!

Історія "будиночків для принцесок"

Вчора усією сім"єю були в Ашані - то такий велиииииикий гамазин, де є купа меншеньких. І зайшли ми з донечкою в одну крамничку, де продають все-все-все для дітей. І ви не повірите, що я там побачила, - іграшкові будиночки для дівчаток. Був там меншенький на дві кімнати і більший на чотири. Але цікаво інше - моя дитина в ньому зацікавилася хіба що лялечкою, яка би там мала жити. А про хатку сказала: "Мій гарнісий".
Отака пригода мені підказала, про яку з іграшок розповісти першу історію -  про будиночки для принцески. Подивитися, які вони є і купу фоток можна тут: http://dimokl-toy.blogspot.com/p/blog-page_26.html .
Так от. Десь півтора року тому чоловік побачив десь в неті фото будиночка. Правда він був пластиковий чи який там, але вирішив він зробити свого - дерев"яного. Робив його довгенько - тиждень приблизно. Навіть мене до того залучив, бо коли вже є модна хата, то і інтер"єр має бути відповідний. Згадала я дитинство, як то кажуть, і почала шити мініатюрні подушки, ковдрочки з підодіяльниками, шторки... Всі вони підбиралися по кольористиці, малюнку, гармонуванню.. Це був перший будиночок. А коли вже робилися  наступні, то для них спеціально купували шпалери, тканину, купу вати для набивання поcтелі... Отак ми з чоловіком стали міні-дизайнерами... тепер навіть часами сперечаємося який килим пасуватиме до інтер"єру, якої форми шторки варто повісити на вікна...
Особисто для мене найскладнішим у цьому творчому процесі є дотриматися золотої серединки між реалістичністю та казковістю, бо хоч це і є будиночок, але ж все-таки для принцески! :)

пʼятницю, 11 лютого 2011 р.

Нащо я тут...

За фахом я журналіст. Працюю. Виховую доньку. Намагаюся читати книги. Не всі, які мені б хотілося, але "тримати себе в формі" стараюсь. Але є ще один бік мого життя - мій коханий чоловік. Він в мене майстер з виготовлення дерев"яних іграшок для дітей і не тільки :). Він навіть має свій блог, де виставляє свої роботи, ( http://dimokl-toy.blogspot.com/ ). Але на цьому блозі люди бачать лише те, що  ми отримали в кінцевому результаті, а от творчого процесу, якій, як на мене, є не менш цікавим, ніж результат, не видко. Тож я вирішила виправити ситуацію. На цьому блозі намагатимусь розказати історії  створення дерев"яних іграшок. Сподіваюсь, це буде цікаво не лише для загального розвитку, а й стане корисним для тих, хто ще не вирішив, яке хоббі собі обрати :)