Історія "бракованого" поїзда

Сьогодні я розкажу про те, як мій муж створював свого першого і поки що єдиного дерев"яного поїзда. Одного разу йому замовили іграшку для хлопчика. Думав він над пропозиціями не довго, бо сам колись був маленьким і як всі хлопчики любив бавитися машинками. Але машинка - то не оригінально, таке багато хто робить. Тому запропонував поїзд і замовниця погодилася. Ну, запропонував то кльовов, але як його зробити....
В мого коханого майстра є одна фішка - він не починає робити виріб, якщо його не "бачить", тобто собі не уявляє чітко, як його тре робити, або бодай, як він мав би виглядати. Отово "народжував" він те бачення місяць, якщо не більше...

Аж ось одного разу засів з деревинками дуууже надовго і коли показав результат, то я просто ахнула - він був як, як, ну, як з ретрофільму. Справжній і їздить! Правда не на рейках, а на колесах, але... Їздить мегакльово. А оскільки серед вагонів у поїзда був і пасажирський, і два вантажні, то замість вантажу муж зробив вальдорфські кубики, які розвивають логіку, мислення і всяке таке. Докладніше про них мож пошукати в гуглі. 

Але творчий процес на цьому не закінчився. Ця іграшка, як і всі інші, мусила пройти рецензування в нашої донечки. І уявіть собі - виявилося, що мегапоїзд, яким захоплювалися всі, хто його бачив - бракований. "А де мій їжачок має сісти? Чого тут нема на шо сідати?", - одразу запитала Катруся. Правда вихід із ситуації знайшовся швидко - один із кубиків, який мав прямокутну форму, дуже добре підійшов замість вагонної лавки :)))
Отаке :)))