Історія однієї свинки

Сьогодні розповім про свинку. Тобто фігурку національного українського продукту. Здавалося б - що такого складного намалювати і вирізати свинку? От чоловік взяв олівця, кусок грубенької вільхової дощечки і намалював пАця, гарненького такого. Вирізав лобзиком. А далі було найвеселіше - привести його до об"ємності. Вистругував він ту свинку довго і нудно. Зате коли вона вже була готова - це було шось. І уявіть собі що було далі.
А далі один крутий чувачок з Кийова, який там має цілий сайтик з продажу саморобних іграшок, виявив ініціативу замовити виготовлення кількох таких звіряток. "ОООООО, кльовоооо!", - спершу подумали ми. Але... Хлопака хтів, щоб то йому зробити запівдарма, як то кажуть. Ну, стало зрозуміло, що шкіра виправки не варта, про що і було повідомлено потенційного замовника (у ввічливій формі, звісно). І що б ви думали було у відповідь? А у відповідь був лист, де мого коханого прямим текстом обізвали шахраєм, мовляв він здер образ свинки у якогось модного київського виготовляльника іграшок з дерева. Ну, про те, що про існування того майстра ми почули вперше власне в цьому листі, то дурниці. Питання нас з чоловіком мучило одне - як інакше можна було намалювати свинку, аніж так як вона є, щоб вона не виглядала комусь як копія....?
Отак. Робиш шось у своє задоволення, нікого не чіпаєш, а тут тебе на рівному місці шпикулянти до себе прирівнюють... :(