четвер, 1 вересня 2011 р.

Історія дивної іграшки

Найперше вітаю усіх, у кого дітики вже настільки дорослі, що пішли до школи!!!!!!!!!!!!        )))) Як сказав мені мій муж нині рано: " За два роки і нас таке чекає..."
Але розповісти нині я хотіла про зовсім дивну іграшку: пічку, таку як у казці))
Її десь півроку тому замовили моєму чоловікові. То був черговий приступ творчих пошуків. Чому "приступ"? Бо коли муж не знає, як втілити якусь ідею, він нервується, не хоче, щоб я його цьомала, і не робить інших іграшок, бо циклиться над думанням... ну, творчий він у мене ))))
Отож, після мук творчості муж таки придумав втілення міні-пічки  і змайстрував її. Усередині вона порожня, а ляда (принаймні так в нас у селі називалися оті дрерцята) відкривається. Щоб доповнити образ, я пошила лежачок і подушечку з мішковини ) Ще в мене була ідея з сірникової коробки і фольги забацати дечку, але просто не встигла - муж відправив іграшку замовниці.
Але мушу сказати, що я особисто не зовсім розуміла приколу цієї іграшки, бо на мій обмежений світогляд, -  бавитися цим не надто цікаво. І моє оте переконання розлетілося як трилітрова банка, що впала на асфальт.... Моє мале як тільки дорвалося до іграшки (вона ж у нас виконує роль експерта ))) Так от, як тільки вона взяла до рук цю пічку, то вже відірвати її було складно - всередину пхалося все на світі, пеклися пиріжки з кусків газети, на верху спала спочатку лялька, потім ведмедик, песик, слоник, свиня, словом всі, хто був під руками....
Висновок - батькам з їх уявою даааалеко до розвинутого казкового внутрішнього світу діточок.... 

Немає коментарів:

Дописати коментар