Історія смачнючої домашньої піци

Я відколи перший раз десь у подруги скуштувала піцу, то відразу захотіла навчитися це готувати. Перепробувала купу всяких рецептів і зрозуміла одне - найважніше в піці тісто, бо зверху чим більше смаколиків накидаєш, тим няміше буде. І от якось у чарівній газеті "Порадниця", яку виписувала моя мама, знайшла рецептик. І його я користаю вже років девять, а може всі 10! 

А ото минулого тижня вчергове "бадяжи" свою улюблену піцу і навіть фотку зробила. А раз зробила то вже гріх не похвалитися )))).
ТАК ОТ:
Беремо на дві великі піци пакетик кефіру 450г, 1 яйце, дрібку соди, дрібку солі і муки так, щоб було таке як густа сметана.
Дечки (2 шт.) вимащуєм олією чи маргарином, але так, щоб не забагато жирне. І виливаєм тісто. Ставим у духовку вже теплу і печемо 15 хв.

За той час всі інгредієнти нарізаєм (гриби, ковбаску, болгарський перець, помідори і т д) тоді витягуєм тісто з духовки не викидаючи з дечки, змашуєм кетчупом і майонезом (сумішшю), а тоді зверху все що душа забажає. Зверху треба затерти сиром твердим і в духовку.

Не забудьте начинку трошки підсолити, щоб було ще смачніше. Можна також кинути зелень. З начинкою піца має бути в духовці 10-12 хв. і готова.
СМАЧНОГО!

Історія дивної іграшки

Найперше вітаю усіх, у кого дітики вже настільки дорослі, що пішли до школи!!!!!!!!!!!!        )))) Як сказав мені мій муж нині рано: " За два роки і нас таке чекає..."

Але розповісти нині я хотіла про зовсім дивну іграшку: пічку, таку як у казці))

Її десь півроку тому замовили моєму чоловікові. То був черговий приступ творчих пошуків. Чому "приступ"? Бо коли муж не знає, як втілити якусь ідею, він нервується, не хоче, щоб я його цьомала, і не робить інших іграшок, бо циклиться над думанням... ну, творчий він у мене ))))

Отож, після мук творчості муж таки придумав втілення міні-пічки  і змайстрував її. Усередині вона порожня, а ляда (принаймні так в нас у селі називалися оті дрерцята) відкривається. Щоб доповнити образ, я пошила лежачок і подушечку з мішковини ) Ще в мене була ідея з сірникової коробки і фольги забацати дечку, але просто не встигла - муж відправив іграшку замовниці.

Але мушу сказати, що я особисто не зовсім розуміла приколу цієї іграшки, бо на мій обмежений світогляд, -  бавитися цим не надто цікаво. І моє оте переконання розлетілося як трилітрова банка, що впала на асфальт.... Моє мале як тільки дорвалося до іграшки (вона ж у нас виконує роль експерта ))) Так от, як тільки вона взяла до рук цю пічку, то вже відірвати її було складно - всередину пхалося все на світі, пеклися пиріжки з кусків газети, на верху спала спочатку лялька, потім ведмедик, песик, слоник, свиня, словом всі, хто був під руками....

Висновок - батькам з їх уявою даааалеко до розвинутого казкового внутрішнього світу діточок....