Ще до того, як коханий виявив у собі деревинні здібності, він захоплювався збиранням корівок. Ну, не живих звісно, а фігурок з різних матеріалів (ото жило би в нашій зйомній однокімнатці 33 корови :)))) Але я не про це. 
Так, серед кількох сотень різних фігурок-виробів, які вже є в арсеналі мого мужа, десь зо два десятки становлять їжачки. Я це називаю їжакоманією, бо вони справді є різні і неповторні -великі, малі, вухаті, носаті і т.д. Колись-то його так поперло, що за один вечір він наваяв 23 різні їжачки. при чому крім колючості в них не було нічого спільного. Правда, однго з них я забракувала, бо фейс у нього був ну надто вже агресивний... Але всі інші успішно були вирізані і чекають поки мені руки дійдуть їх почистити наждачкою...
А найпершого свого їжачка коханий створив ще півтора року тому. Подарував він його донечці своєї коліжанки. Дівчинці тоді було трошки менше трьох рочків і вона саме пішла в садочок. І що б ви думали, цей їжачок став її улюбленою іграшкою. Вона з ним навіть в садочок ходила.
Десь півроку тому стався прикрий трафунок - їжачок упав і йому відламався носик. Прийшла мама в садочок по дитину, а та заявила: "Тре купити бинт і зеленку, бо Їжачок поранився". Мусив їжачок "лягати в лікарню" - принесли його нам і муж вирізав йому іншого носика (правда голова мусила трошки зменшитися). І живе їжачок щасливо у своєї господиньки як новенький - носатий :)
Немає коментарів:
Дописати коментар