Як дорослий чоловік упав у дитинство АБО коник на паличці - мрія дитинства!

Коханому напередодні Миколая одна львівська сім'я, де росле хлопчик-лицар, замовила коника на паличці. Спершу досить довго чоловік не міг придумати, як мав би виглядати той кінь, бо, чесно кажучи, ті варіанти, які видавав йому безсмертний і вікопомний Гугл, ані зовнішньо ані внутрішньо (за відчуттями) не були "в його стилі" (ну, щоб можна було підгледіти). Коханий навіть вигадав був, щоб я пошила голову коня, а він підсобить паличкою. Але оскільки в мене дві руки і обидві ліві, я чемно відмовилася. :)
Якось читаючи мій блог Дмитрик поскаржився, що в кожній моїй історії я пишу, буцім він довго обдумував свого чергового шедеврика, мовляв: "Я в тебе мало не тугодумом виглядаю!". Я цих закидів, чесно кажучи, не розумію, адже як на мене, ретельне обдумування концепції іграшки свідчить ні про що інше як про серйозний підхід до справи, що забезпечує мега-результат. 
Але в цій історії задля справедливості скажу, що може коханий за наявності більшої кількості вільного часу цю іграшку би зробив швидше, якби не купа-купезна замовлень з різних куточнів нашої рідної країни.
Отож. Буквально напередодні Дня святого Миколая коханий такий витворив свого першого "коника на ломаці", як він його ніжно обізвав. А потім ще весь вечір "падав у дитинство" - скакав на тому коні, вихилявся і тішився як мала дитина. Так було приємно бачити коханого таким щасливим! :)))))))))
Навіть наша доня уявляла себе ковбойкою і скакала-вискакувала на тому коні, хоч він був ще не до кінця завершений.
А щоб коник був ще ліпшішим коханий йому оченятка розмалював акриловими фарбами та покрив увесь виріб водорозчинним лаком - цілком безпечним для діток. 
Отак народилася ще одна іграшка у нашого Татка-Буратіна :)
ПіСі: як ми його любим!!!!!!! Але йому не кажіть! :)

Дерев'яна дитяча плита - спосіб виховати справжню господиньку!

Сьогодні розповім про те, як дорослі люди падають у дитинство :)
Якось мужу замовниця з Борисполя (того що місто) надіслала фоточку газової дитячої плити з дерева у виконанні  російського майстра. Там вона коштувала троха дику суму, до того ж по якості виконання не надто влаштовувала. Тому кобіта попросила нашого татка-Буратіна випиляти "щось схоже", але "у стилі іграшок DimokLa".
Коханий прикинув, посидів трошки з олівцем та аркушем паперу і вималював ескіз плити. Найважче було із ніжками. Бо в розрізі практичності, то не могло бути дно, яке повністю лягає на підлогу, адже тоді плиту буде важко (а точніше геть не зручно) підняти і перенести куди-небудь. А в нашого татка і такі речі завжди продумуються наперед.
Отож, малював він десь три різні варіанти, а потім і каже: "Піду повирізую трохи. А там, як плита захоче таку ніжку і зроблю!". Вислів, звісно, цікавий "як плита захоче". Але мушу сказати, що справді дерево часто само підказує, яку форму краще вибрати. Таким чином частенько народжуються такі кльові речі, що зумисне такого б точно не придумав!

Так народилася перша плита. Потім коханий її доукомплектував дощечкою для овочів, ложкою та лопаточкою для помішування страв.
А оце нещодавно таку ж плиту замовила мамуся з Одеси. Утім, у її уявленні то мала бути не лише плита, а цілий комплект разом із тумбою-столиком. Замовлено-виконано! :)
Так вийшов ось такий набір як на фото.
- А до чого ж тут дорослі, які падають у дитинство?, - виникає логічне запитання.
- Дуже навіть до речі!, - скажу я вам.
 Річ у тім, що наша  доня на такій плиті стільки смаколиків наварила, що ми з татком замучилися їсти!
Тому  нашого майстра ми відпустили продовжувати творити, а я з донькою (а мені вже не 3 рочки) лазили накарачках коло кухні і ліпили вареники, варили борщ, пекли пиріжки... І мушу зізнатися чесно - відчувала себе дитиною, абсолютно щасливою дитиною.  Бо тоді, 20-25 років тому, таких іграшок просто не було... принаймні у мене .

Виконую обіцянку - іменні стільчики для хлопчиків

Нещодавно писала про те, як наш татко Буратін виготовляє іменні стільці. Оце зараз він вже завершив роботу над ще кількома  - іншої кольорової гами стільчиками. Тож хочу представити їх на розгляд поважної аудиторії.

Мушу зізнатися, що я геть нічого не маю проти біленьких стільчиків - гарно і мило. Утім, нова замовниця, яка хотіла організувати подаруночки для свого синочка і племінника, вважала, що біленькі їй не підходять. Тож довелося експерементувати.

Здавалося б - ну що такого, пофарбував у інший колір і все тут. Але слід врахувати, що у стільчику поєднано кілька кольорів - колір основи та кольорові літери. Тож коханому довелося трошки побавитися із підбором кольористики, щоб на основі вони не губилися і не надто контрастували. 
Як на мене, старання не пройшли на марно. Замовниці теж так здалося, на щастя :)



Паралельно із цими стільцями Дмитро виготовляв ще одного - для донечки нашої давньої знайомої - для красуні Марусі. На цьому кріселкові муж спробував ефект "розкиданих літер".
Як на мене виглядає прикольно. А наша доня Катруся - експерт з оцінювання усіх таткових робіт, заявила: "А букви що, падають? Як сніжинки? ", - і зайшлася сміхом :). Отакі асоціації. Цікаво, що видасть при вигляді свого нового стільчика сама маленька власниця. До речі, у її мамусі Оленки сьогодні день народження. З чим ми її принагідно і вітаємо! 

Історія дитячого іменного стільчика або ОРИГІНАЛЬНИЙ І РОЗВИВАЮЧИЙ ПОДАРУНОЧОК

Десь місяці два тому муж для нашої донечки виготовив мега-бомбезний дитячий стільчик-пазл. На ньому були кольорові літерки, які виймаються.

У Катрусечки така забавка викликала просто дикий фурор! Вона постійно сиділа біля цього кріселка як прив'язана. і з тих чотирьох букв намагалася скласти різні слова. Утім, сказати, що це була нова ідея, спонтанна вигадка чи творче осяяння не можна.

Ідею створення таких виробів коханий Буратін підгледів на просторах інтернету. Утім чомусь довго не наважувався його зробити, - не було бачення, цілісного "малюнку" виробу.

Так тривало досить довго. Є у нашого татка така специфіка - він буде народжувати виріб, виношувати його в голові, поки не "розкладе" втілення ідеї на покрокове втілення. І аж тоді, лише тоді йде у майстерню і береться за виконання.

Ось і тут після кількамісячного виношування ідеї, він таки розродився!!! :)

Найбільші труднощі виникли в коханого із вимальовуванням шрифту, оскільки робити це йому довелося власноруч. В неті є купа-купезна різних шрифтів, але вони є на латинську розкладку, а от із кирилицею не склалося :)

Як тільки муж виставив виріб на своєму блозі (http://dimokl-toy.blogspot.com/), одразу знайшовся перший замовник. Так з'явилося нове творіння з іменем "Христя".

А оце саме зараз Дмитрик працює над ще трьома виробами з іменами "Давид", "Ромчик" та "Маруся". Як тільки будуть готові, зробимо фотки і обов'язково покажем!


До коханого вже кілька разів зверталися охочі замовити столик із усіма літерами алфавіту, а також із циферками. Утім, для виготовлення таких великих предметів у нас наразі немає великої майстерні. Тому... Чекаємо поліпшення житлових умов :)

Як вишивати красиво? або Вишивальний станок - незамінний помічник вишивальниць

Отакий станок продають за-бугром :)

Найперше мушу зізнатися, що в мене є дві руки і обидві ліві, тому вишивати я не вмію. Не те щоб геть зовсім - нитку в голку заселити можу, утім чогось путнього з того не вийде. Тому особисто я ніколи не користувалася вишивальним станком. якщо чесно, то й не знала про його існування. Але сьогодні розповім про нещодавній шедевр мого коханого - дерев"яний вишивальний міні-станок.
Так от. Одна із замовниць запитала Дмитрика, чи міг би він їй зробити копію вишивального станочка, який вона бачила на одному із закордонних сайтів, оскільки він там і так не дешевий (цілих 80 баксів), а коли додати ще доставку, то він буде золотим не у переносному, а в прямому значенні цього слова.
Дивився муж на те фото станка, дивився, довго дивився, може з місяць (з перервами на сон, звісно :)

 Вишивальний станок. Автор - DimokL.

А тоді взявся до роботи. Перший варіант цього дива вийшов не надто вдалим. Пролежав він у нас перед очима з тиждень. Муж упевнився, що "оце" йому не подобається і викинув. Почав робити наново. І вже за 3 дні основа, а також три пари паличок для різних розмірів полотна були готові.
А далі було моє завдання - пришити до кожної з паличок шматки цупкої тканини, щоб потім на ній можна було фіксувати вишивальне полотно.
Тягнула я з цим аж цілих 4 чи 5 днів, оскільки, чесно кажучи, було мені просто лячно це робити. Думка в мене була одна: "В мужа все так гарно вийшло, а я своїми двома лівими можу все просто зіпсути!" Ну, але як то у нас, українців, водиться, як приперло дуже, то вже зробила. Взяли ми за основу брезент, який обметаний з усіх боків машинним швом для запобігання висипанню ниток. А для більшої міцності муж ще скобами закріпив тканину на паличках.
УРРРААА!!!! Зробили! І виглядає гарно і наче витривале, якісне.
Утім, уже після того, як замовниця забрала свій станочок, практикуючі майстрині вишивання розповіли коханому, що більш правильно буде використовувати не просто тканину, а корсетну стрічку, оскільки вона є ще більше міцною і навіть при довгій експлуатації не розтягуватиметься. ДЯКУЄМО ВАМ, МАЙСТРИНІ!!! Тепер наступні станочки будуть саме такою лентою укомплектовані.
Тож сподіваємося, що гарні і рівні хрестики, вишивані рушники, серветки, вишиті картини майбутніх власниць (чи може і власників) мужового вишивального міні-станка милуватимуть око усіх цінувальників мистецтва вишивки.
ПіСі: напишу ще кілька слів про розміри, щоб інформація була повною: відстань від верхньої до нижньої паличок становить 27 см; три комплекти паличок-натягалочок довжиною 20 см, 30 см і 40 см (можливі інші розміри); конструкція легка і міцна.

Зубопрорізувачі - перша іграшка для малят

Ось уже майже 6 років, як я є мамою. І якось воно так підсвідомо виходить, що я люблю функціональні іграшки. Щоб вона і на довго була, і добре слугувала за призначенням, і щоб не шкідлива, і щоб дитина росла, а іграшка все ще залишалася для неї цікавою... Мій чоловік в таких випадках каже: "Як мед так ложкою!" :)
Сьогодні я хочу розповісти історію народження саме такої іграшки, яка відповідає всім вище переліченим критеріям. Проблема лиш в тому, що наша дитина вікову категорію цієї іграшки переросла роки два тому. Ну, але я сподіваюся, що в Котусі обов"язково з"явиться "жива іграшка" - братик чи сестричка :).
Отож, зубопрорізувач-калатало, або як називає його мій Дмитрик "тарахкало", з"явився в процесі творіння чергового гризунка (http://dimokl-toy.blogspot.com/p/blog-page.html). Власне гризуночок у формі яблука в нас у арсеналі екозабавок вже на той час був, утім політ думки може занести куди завгодно. Тож малював-малював наш тато і вималював щось цікаве і не зовсім те, або точніше геть не те, що хотів.
Зазвичай після стадії нанесення малюнка на шматок деревини Дмитро показує мені та Катрусі "для погодження або внесення правок", як це називається у мене на роботі, а якщо українською, то для критики :). Але того разу він не просто мені не показав проект, а мов ошпарений дременув у майстерню і повернувся аж пізно ввечері із готовим "тарахкалом". Радості у нього було просто купа-купезна та і в мене, правду кажучи, воно викликало лише позитивні емоції.
Найцікавіше те, що звук у цієї іграшки просто мега-приємний для слуху. Він наче заколисує, і точно не "розриває мізки" як деякі калатала "маде ін Чайна". 
Одне слово - суцількі плюси, навіть мінусу нема куди поткнутися :)

Як збудувати будинок з дерева?

Саме таке запитання задав мені чоловік, коли я одного вечора прийшла з роботи. Я, як нормальна дружина, після роботи йдучи додому думаю про порожній холодильник і те, чим би його наповнити витративши мінімум зусиль. А тут на тобі - питання в лоб.
"Ну, нам це не світить, бо в нас нема ділянки земельної", - відповіла я, оскільки ми така сім"я молодих і перспективних, що досі живемо у винаймуваній квартирі.
Утім, виявилося, що мій чоловік все ж з глузду не з"їхав, а просто питав мене щодо чергового замовлення вибагливого клієнта.
Йшлося про виготовлення скарбнички у вигляді хатинки, яка б максимально була схожа на справжню. Тож не одержавши моєї фахової інструкції щодо будівництва (я все ж журналюга, а не будівничий ), Дмитро побіг у майстерню. Там він вирізав, зачищав, бейцував і знову зачищав "мін-колоди".
Отож за день-два йому вдалося збудувати дерев"яну еко-скарбничку-хатинку.
Зацініть :)

Кубики для малят - спосіб та засіб розвитку творчості, мислення та уяви!

За літній період вже назбиралося чимало новинок, про які би вартувало написати. Ось зокрема, новий вид розвичаючих кубиків.
З"явилися вони в нас ось як: якось до нашого татка звернулася мамуся, яка би бажала, щоб її малюк грався екологічно-чистими і якісними кубиками. Утім криві кубики, які вже були в нашому "арсеналі напрацювань", її не влаштовували. Не влаштовували з тої простої причини, що, на її думку, дитині буде важко ними гратися.

На прикладі нашої Катрусі, а також подруг, які до неї приходили гратися, ми бачили, що якраз у дітей проблем з бавленням виникає найменше. Утім... ну чого не зробиш для замовника?!?  :)
Тож татко наш, як то зазвичай буває, кілька днів думав. Ні, звісно, він паралельно ще щось робив, але думав усердно. І ось після кількох годин проведних у майстерні, він приніс торбу кубиків, які були не просто різноформними, а ДУЖЕ РІЗНОФОРМНИМИ! :)
На моє німе запитання і захоплені квадранті очі, Дмитро відповів: "Такий набір точно розвиватиме фантацію!". Ось так і назва у цього набору з"явилася: "ФАНТАЗІЯ". 
Ну й, звісно, як і всі інші кубики, цей набір теж має зручну торбинку з цупкої тканини для зберігання у "позаігровий" час :). А ще на такій торбинці обов"язково з"являється ім"я маленького власника чи власниці. Щоправда, цією частиною роботи опікуємся ми з донечкою. Вона дуже полюбляє запихати голку в дирочки у канві :)
Ось така у нас сімейна мануфактура!     

Унікальні лялькові будиночки з карпатської деревини! :)

 Оце поки я трохи "пропала з ефіру", наш татко активно трудився, а ми, звісно з ним :)
Отож. Наш коханий майстер витворив два нові будиночки.
В одному із них є туалет і ванна. Дуже мило виглядає маленький умивальничок, де лялька після прогулянки буде мити рученятка! А на кухні є газова плита, де можна буде готувати смачні каші :)
А ось замовниця іншого будиночка була дуже вимоглива - вона має багато ляльок, тому потрібно було, щоб була кімната для мами з татом і також дитяча. Ну, а що дітки найбільше люблять?  - Двоповерхові ліжечка! Моя доня з гордощів мало не луснула, коли дізналася, що вона в садочку буде спати на "другому поверсі".

Тож у дитячій кімнаті цього будиночка з"явилося крутецьке двоповерхове ліжеско. А в батьківській спальні є дзеркало біля туалетного столика-трансформера, а якому круто ховається манюсінький стільчик :)

Ось так частинка нашої позитивної енергетики та карпатської деревини поїхала на схід нашої батьківщини. :)

Супер-оригінальна червонодеревна біжутерія

Давненько не писала нічого і не виставляла фоточок. А все тому, що ЄВРО, яке всі чекали 5 років, нарешті прийшло, і на основній роботі було вже аж надто кіпішно. Творчість нашого татка, звісно, тривала, утім якось все руки не доходили, щоб описати процес.

За час відсутності мене тут наш майстер виробив мені набір біжутерії із справжнього червоного дерева - саквойя називається. Виглядає дуже мило. До цієї вісюльки є ще кульчатка :)

Скоро День Валентина!

Скоро День Валентина! І тому вирішила показати творіння мужа, яке він виготовив для Дніпропетровського замовника, який замовив її для своєї коханої :)
Дуже прикольний колір вийшов - аля-червоне дерево.
Це практично вдосконалена копія моєї скриньки, яку коханий мені виготовив ще два чи три роки тому :)
Отака історія. Чи навіть не історія, а просто похвалялка :)

У нас буде власний автопарк! або нові Буратінові вигадки

Через купу жертоньки і  лінь ніяк не могла добратися до свого блогу. Але маю я також і виправдання - поміж святами ми всією сім"єю втілювали мрії маленьких і не дуже замовників :)
А поміж виконанням замовлень наш тато ше й творив. Цього разу він втілював не мамині, а свої дитячі мрії - вистругував дерев"яні бібіки.

Якось поміж вальдорфськими розвивальними кубиками і пірамідками у формі яблучок муж вирізав і довів до пуття фольцвагенівського жука і горбатенького запорожця!

Фантастичні. скажу вам, забавки. А то що вони їздять, донечку привело просто в транс!

До того ж наш татко зробив не просто машинки, а ще мийку і заправну колонку.

А протягом двох вихідних він намалював також фольцвагена гольфа, форд-мустанг, тойоту рав4 і ще якусь машинку, яка мені не відома, тому я її не запам"ятала. Але факт того, що скоро у нас буде власний автопарк! :)