Як відкрити свій МАГАЗИН НА ETSY?

Ооо!

Та то дуже просто! Головне трошки по-ненашому розуміти :)

1. - Придумуєте вид рукоділля до душі

2. - Витворюєте в тій техніці кілька десятків виробів

3. - Ідете на www.etsy.com і реєструєтесь :)

Отож -

You are welcome!

Мешкання нове, а за майстерню далі кухня :)

Сто років уже нічого не писала. Але зараз чомусь захотілось. А причина банальна - побачила, що попри неписання сюди люди заглядають і щось читають.
Отож, які у нас новини. Не так давно ми змінили місце проживання. Але, як каже стара-добра приказка, звичка - друга натура. Я, здається, вже десь тут раніше писала, що ми з чоловіком провели "зонування" кухні  :) і вона служить нам обом - мені за місце для приготування їжі, а коханому за філіал майстерні. Мешкання то ми змінили, а звички ні. Хоча на новому місці кухня ще й змушена виконувати роль "прихожої", бо саме через неї є можливість потрапити до квартири, так її не оминула доля попередниці :) Тож тут гармонійно уживаються вилки-ложки-баняки і фарби-пензлики-наждачний папір-лобзиковий станок.

А ще, коханий нарешті знову починає повертатись до творіння стільчиків з іменами. Хоча це "повернення" і трішки вимушене - пообіцяв комусь-там, бо дуже треба. Але то так. Головне, що повертається. І це тішить.
Отакі новини.
А! Ще у нас з'явився новий маленький критик і випробувальник таткових робіт - Василина Дмитрівна. Так що домашня мануфактура розширюється :)

Метаморфози одного паровозика АБО поїзди-паровози у нашому житті

Ото нарешті український Рамадан завершився, і можна повертатись до життя і дати спокій бідолашній печінці. А ще тепер є змога і натхнення щось трошки пописати.
Сьогодні розповім про поїзди-паровози у нашому житті.
 Не певна, що всі в курсі, але мій коханий майстер у своїй основній діяльності - журналістиці, - він фахово пише про поїзди, паровози, колісні пари тощо. Словом, любить він залізничний транспорт і багато в тому розуміється. Тож, вочевидь, і не дивно, що в роботі із деревом він цієї теми не оминув.
Найпершим в арсеналі доробок мужа з'явився паровозик-шнурівка. Це витвір для маленьких поціновувачів екоіграшки, який, якщо по-простому, а не книжними фразами, допомагає рости розумними, розвиваючи цілу купу всього :)

Опісля цього творіння ще роки два тому муж виготовив справдешнього рухомого поїзда із пасажирським вагоном, вантажним вагоном та платформою. До того ж цей паровозик був обладнаний корисним вантажем - кубиками, з яких можна скласти будиночок, башту, огорожу та ще море всього:)
Утім, на цьому наш татко не зупинився і наприкінці 2012 року на замовлення прекрасної сім'ї з Полтавщини почав розробку оновленого паровозика, який був би не лише цікавою, але і розвивальною іграшкою. Так, цей оновлений варіант забавки отримав вагон, на якому розміщено дві пірамідки, що складаються з  2-х квадратів, шестикутників, кругів і трикутників. Так юний дослідник чи дослідниця зможуть вивчати форми, а також вчитися рахувати та проводити найпростіші арифметичні обчислення. Другий вагон цього паровозика вантажний, до того ж із корисним "наповненням": тут є 12 палочок-будувалочок :). А на третьому вагоні - платформі розмістився гарнесенький дерев'яний автомобільчик-кабріолет, який може бути і самостійною іграшкою, оскільки є не бутафорною а справжньою автівкою з колесами, що крутяться і "їдуть".
Є у цій іграшці іще одна цікава деталька. Я маю на увазі шнурочок, який прикріплений до носа потяга. Таким чином наш суперпаровозик перетворився не просто у розвиваючу іграшку, а ще й у "самоїдучу". Адже кожен, у кого є дітки, або хто їх десь бачив бодай здалеку, помічав, що дітиська дууууже люблять тягати за собою щось, що буде їхати! З цим потягом цю любов можна задовольнити в повному обсязі. Зокрема, і мій коханий кілька вечорів підряд після виготовлення паровозика ганяв з ним по хаті як мала дитина. Щоправда, то називалось "перевірка якості та міцності" :) Але який же він був щасливий! Як в нього горіли очі! Аж любо дивитись! :) 
ДО СЛОВА. Дитячий дерев'яний поїзд має загальну довжину 82 см, але при потребі його можна укомлектувати іншими вагонами. Для виготовлення поїзда використано деревину сосни, вільхи, дуба і ясеня, а на кінці шнурівочки шматочок деревини яблуні.

УСІХ З НОВИМ РОКОМ!

Нехай дарує Новий Рік Змії
Вам мудрість і достаток,
Хай рік прийдешній буде щедрим,
Солодким і багатим!
Без смутку і турбот прожити
Бажаєм вам усім цей рік!
А Змійка буде наглядати,
Щоб успіх цей від вас не втік!

Як дорослий чоловік упав у дитинство АБО коник на паличці - мрія дитинства!

Коханому напередодні Миколая одна львівська сім'я, де росле хлопчик-лицар, замовила коника на паличці. Спершу досить довго чоловік не міг придумати, як мав би виглядати той кінь, бо, чесно кажучи, ті варіанти, які видавав йому безсмертний і вікопомний Гугл, ані зовнішньо ані внутрішньо (за відчуттями) не були "в його стилі" (ну, щоб можна було підгледіти). Коханий навіть вигадав був, щоб я пошила голову коня, а він підсобить паличкою. Але оскільки в мене дві руки і обидві ліві, я чемно відмовилася. :)
Якось читаючи мій блог Дмитрик поскаржився, що в кожній моїй історії я пишу, буцім він довго обдумував свого чергового шедеврика, мовляв: "Я в тебе мало не тугодумом виглядаю!". Я цих закидів, чесно кажучи, не розумію, адже як на мене, ретельне обдумування концепції іграшки свідчить ні про що інше як про серйозний підхід до справи, що забезпечує мега-результат. 
Але в цій історії задля справедливості скажу, що може коханий за наявності більшої кількості вільного часу цю іграшку би зробив швидше, якби не купа-купезна замовлень з різних куточнів нашої рідної країни.
Отож. Буквально напередодні Дня святого Миколая коханий такий витворив свого першого "коника на ломаці", як він його ніжно обізвав. А потім ще весь вечір "падав у дитинство" - скакав на тому коні, вихилявся і тішився як мала дитина. Так було приємно бачити коханого таким щасливим! :)))))))))
Навіть наша доня уявляла себе ковбойкою і скакала-вискакувала на тому коні, хоч він був ще не до кінця завершений.
А щоб коник був ще ліпшішим коханий йому оченятка розмалював акриловими фарбами та покрив увесь виріб водорозчинним лаком - цілком безпечним для діток. 
Отак народилася ще одна іграшка у нашого Татка-Буратіна :)
ПіСі: як ми його любим!!!!!!! Але йому не кажіть! :)

Дерев'яна дитяча плита - спосіб виховати справжню господиньку!

Сьогодні розповім про те, як дорослі люди падають у дитинство :)
Якось мужу замовниця з Борисполя (того що місто) надіслала фоточку газової дитячої плити з дерева у виконанні  російського майстра. Там вона коштувала троха дику суму, до того ж по якості виконання не надто влаштовувала. Тому кобіта попросила нашого татка-Буратіна випиляти "щось схоже", але "у стилі іграшок DimokLa".
Коханий прикинув, посидів трошки з олівцем та аркушем паперу і вималював ескіз плити. Найважче було із ніжками. Бо в розрізі практичності, то не могло бути дно, яке повністю лягає на підлогу, адже тоді плиту буде важко (а точніше геть не зручно) підняти і перенести куди-небудь. А в нашого татка і такі речі завжди продумуються наперед.
Отож, малював він десь три різні варіанти, а потім і каже: "Піду повирізую трохи. А там, як плита захоче таку ніжку і зроблю!". Вислів, звісно, цікавий "як плита захоче". Але мушу сказати, що справді дерево часто само підказує, яку форму краще вибрати. Таким чином частенько народжуються такі кльові речі, що зумисне такого б точно не придумав!

Так народилася перша плита. Потім коханий її доукомплектував дощечкою для овочів, ложкою та лопаточкою для помішування страв.
А оце нещодавно таку ж плиту замовила мамуся з Одеси. Утім, у її уявленні то мала бути не лише плита, а цілий комплект разом із тумбою-столиком. Замовлено-виконано! :)
Так вийшов ось такий набір як на фото.
- А до чого ж тут дорослі, які падають у дитинство?, - виникає логічне запитання.
- Дуже навіть до речі!, - скажу я вам.
 Річ у тім, що наша  доня на такій плиті стільки смаколиків наварила, що ми з татком замучилися їсти!
Тому  нашого майстра ми відпустили продовжувати творити, а я з донькою (а мені вже не 3 рочки) лазили накарачках коло кухні і ліпили вареники, варили борщ, пекли пиріжки... І мушу зізнатися чесно - відчувала себе дитиною, абсолютно щасливою дитиною.  Бо тоді, 20-25 років тому, таких іграшок просто не було... принаймні у мене .

Виконую обіцянку - іменні стільчики для хлопчиків

Нещодавно писала про те, як наш татко Буратін виготовляє іменні стільці. Оце зараз він вже завершив роботу над ще кількома  - іншої кольорової гами стільчиками. Тож хочу представити їх на розгляд поважної аудиторії.

Мушу зізнатися, що я геть нічого не маю проти біленьких стільчиків - гарно і мило. Утім, нова замовниця, яка хотіла організувати подаруночки для свого синочка і племінника, вважала, що біленькі їй не підходять. Тож довелося експерементувати.

Здавалося б - ну що такого, пофарбував у інший колір і все тут. Але слід врахувати, що у стільчику поєднано кілька кольорів - колір основи та кольорові літери. Тож коханому довелося трошки побавитися із підбором кольористики, щоб на основі вони не губилися і не надто контрастували. 
Як на мене, старання не пройшли на марно. Замовниці теж так здалося, на щастя :)



Паралельно із цими стільцями Дмитро виготовляв ще одного - для донечки нашої давньої знайомої - для красуні Марусі. На цьому кріселкові муж спробував ефект "розкиданих літер".
Як на мене виглядає прикольно. А наша доня Катруся - експерт з оцінювання усіх таткових робіт, заявила: "А букви що, падають? Як сніжинки? ", - і зайшлася сміхом :). Отакі асоціації. Цікаво, що видасть при вигляді свого нового стільчика сама маленька власниця. До речі, у її мамусі Оленки сьогодні день народження. З чим ми її принагідно і вітаємо! 

Історія дитячого іменного стільчика або ОРИГІНАЛЬНИЙ І РОЗВИВАЮЧИЙ ПОДАРУНОЧОК

Десь місяці два тому муж для нашої донечки виготовив мега-бомбезний дитячий стільчик-пазл. На ньому були кольорові літерки, які виймаються.

У Катрусечки така забавка викликала просто дикий фурор! Вона постійно сиділа біля цього кріселка як прив'язана. і з тих чотирьох букв намагалася скласти різні слова. Утім, сказати, що це була нова ідея, спонтанна вигадка чи творче осяяння не можна.

Ідею створення таких виробів коханий Буратін підгледів на просторах інтернету. Утім чомусь довго не наважувався його зробити, - не було бачення, цілісного "малюнку" виробу.

Так тривало досить довго. Є у нашого татка така специфіка - він буде народжувати виріб, виношувати його в голові, поки не "розкладе" втілення ідеї на покрокове втілення. І аж тоді, лише тоді йде у майстерню і береться за виконання.

Ось і тут після кількамісячного виношування ідеї, він таки розродився!!! :)

Найбільші труднощі виникли в коханого із вимальовуванням шрифту, оскільки робити це йому довелося власноруч. В неті є купа-купезна різних шрифтів, але вони є на латинську розкладку, а от із кирилицею не склалося :)

Як тільки муж виставив виріб на своєму блозі (http://dimokl-toy.blogspot.com/), одразу знайшовся перший замовник. Так з'явилося нове творіння з іменем "Христя".

А оце саме зараз Дмитрик працює над ще трьома виробами з іменами "Давид", "Ромчик" та "Маруся". Як тільки будуть готові, зробимо фотки і обов'язково покажем!


До коханого вже кілька разів зверталися охочі замовити столик із усіма літерами алфавіту, а також із циферками. Утім, для виготовлення таких великих предметів у нас наразі немає великої майстерні. Тому... Чекаємо поліпшення житлових умов :)

Як вишивати красиво? або Вишивальний станок - незамінний помічник вишивальниць

Отакий станок продають за-бугром :)

Найперше мушу зізнатися, що в мене є дві руки і обидві ліві, тому вишивати я не вмію. Не те щоб геть зовсім - нитку в голку заселити можу, утім чогось путнього з того не вийде. Тому особисто я ніколи не користувалася вишивальним станком. якщо чесно, то й не знала про його існування. Але сьогодні розповім про нещодавній шедевр мого коханого - дерев"яний вишивальний міні-станок.
Так от. Одна із замовниць запитала Дмитрика, чи міг би він їй зробити копію вишивального станочка, який вона бачила на одному із закордонних сайтів, оскільки він там і так не дешевий (цілих 80 баксів), а коли додати ще доставку, то він буде золотим не у переносному, а в прямому значенні цього слова.
Дивився муж на те фото станка, дивився, довго дивився, може з місяць (з перервами на сон, звісно :)

 Вишивальний станок. Автор - DimokL.

А тоді взявся до роботи. Перший варіант цього дива вийшов не надто вдалим. Пролежав він у нас перед очима з тиждень. Муж упевнився, що "оце" йому не подобається і викинув. Почав робити наново. І вже за 3 дні основа, а також три пари паличок для різних розмірів полотна були готові.
А далі було моє завдання - пришити до кожної з паличок шматки цупкої тканини, щоб потім на ній можна було фіксувати вишивальне полотно.
Тягнула я з цим аж цілих 4 чи 5 днів, оскільки, чесно кажучи, було мені просто лячно це робити. Думка в мене була одна: "В мужа все так гарно вийшло, а я своїми двома лівими можу все просто зіпсути!" Ну, але як то у нас, українців, водиться, як приперло дуже, то вже зробила. Взяли ми за основу брезент, який обметаний з усіх боків машинним швом для запобігання висипанню ниток. А для більшої міцності муж ще скобами закріпив тканину на паличках.
УРРРААА!!!! Зробили! І виглядає гарно і наче витривале, якісне.
Утім, уже після того, як замовниця забрала свій станочок, практикуючі майстрині вишивання розповіли коханому, що більш правильно буде використовувати не просто тканину, а корсетну стрічку, оскільки вона є ще більше міцною і навіть при довгій експлуатації не розтягуватиметься. ДЯКУЄМО ВАМ, МАЙСТРИНІ!!! Тепер наступні станочки будуть саме такою лентою укомплектовані.
Тож сподіваємося, що гарні і рівні хрестики, вишивані рушники, серветки, вишиті картини майбутніх власниць (чи може і власників) мужового вишивального міні-станка милуватимуть око усіх цінувальників мистецтва вишивки.
ПіСі: напишу ще кілька слів про розміри, щоб інформація була повною: відстань від верхньої до нижньої паличок становить 27 см; три комплекти паличок-натягалочок довжиною 20 см, 30 см і 40 см (можливі інші розміри); конструкція легка і міцна.

Зубопрорізувачі - перша іграшка для малят

Ось уже майже 6 років, як я є мамою. І якось воно так підсвідомо виходить, що я люблю функціональні іграшки. Щоб вона і на довго була, і добре слугувала за призначенням, і щоб не шкідлива, і щоб дитина росла, а іграшка все ще залишалася для неї цікавою... Мій чоловік в таких випадках каже: "Як мед так ложкою!" :)
Сьогодні я хочу розповісти історію народження саме такої іграшки, яка відповідає всім вище переліченим критеріям. Проблема лиш в тому, що наша дитина вікову категорію цієї іграшки переросла роки два тому. Ну, але я сподіваюся, що в Котусі обов"язково з"явиться "жива іграшка" - братик чи сестричка :).
Отож, зубопрорізувач-калатало, або як називає його мій Дмитрик "тарахкало", з"явився в процесі творіння чергового гризунка (http://dimokl-toy.blogspot.com/p/blog-page.html). Власне гризуночок у формі яблука в нас у арсеналі екозабавок вже на той час був, утім політ думки може занести куди завгодно. Тож малював-малював наш тато і вималював щось цікаве і не зовсім те, або точніше геть не те, що хотів.
Зазвичай після стадії нанесення малюнка на шматок деревини Дмитро показує мені та Катрусі "для погодження або внесення правок", як це називається у мене на роботі, а якщо українською, то для критики :). Але того разу він не просто мені не показав проект, а мов ошпарений дременув у майстерню і повернувся аж пізно ввечері із готовим "тарахкалом". Радості у нього було просто купа-купезна та і в мене, правду кажучи, воно викликало лише позитивні емоції.
Найцікавіше те, що звук у цієї іграшки просто мега-приємний для слуху. Він наче заколисує, і точно не "розриває мізки" як деякі калатала "маде ін Чайна". 
Одне слово - суцількі плюси, навіть мінусу нема куди поткнутися :)