"Супер-пупер", - такою була реакція моєї Катрусі на чергову забавку, зроблену нашим татком. Йдеться про купу кубиків, які насправді ніякі не кубики. Науковою мовою воні називаються "вальдорфські", а наш тато каже, що вони просто "криві"...
Всі наші іграшки успішно сплять у величезній бенкетці (хіба посудка поки що ще користується попитом, бо в ній мамі їсти варять), бо ми маємо інше заняття - 120 різних деревинок, різної форми і розміру. З них можна скласти все що хочеш. От те "що хочем" ми і складаємо.
З татом складаємо переважно замки, фортеці якісь, а з мамою бавимося в будівельну монополію - підбираємо сировину для вибагливих клієнтів, які хочуть купити цеглу :) в нас навіть камаз великий завівся з великим кузовом. А ще ці криві кубики нам цілком підходять, як різні подарунки для уявних друзів, до яких ми йдемо в гості, - один з них схожий на помаду, інший на машину, а ше інший на крутий мобільник :)...
Але ці "кубики" наш тато зробив не відразу. Він про них мені розказував може з рік. Пояснював, розказував, але я, якщо чесно, не зовсім розуміла, що воно, а головне - навіщо. "Ну, різні деревинки, як з них щось можна скласти?". І власне на мій сором мушу зізнатися, що втілилися вони в життя так пізно частково і "з моєю допомогою"... Зазвичай моє схвалення якоїсь ідеї значно пришвидшує втілення її в реальність, і навпаки, коли я забакланю....
Ну, але добре, що муж мене не аж так ревно слухався, і в один момент, коли мав більше вільного часу, приніс до хати десь зо 40 різних деревинок. Катруся тоді саме була в бабусі, тому я була єдиним і першим експертом-оцінювачем. Реакція в мене була десь така: "І що то таке?!?". "Ми не скажем, а покажем", - як у тій грі з дитинства сказав муж, і почав на підлозі в хаті складати замок, а потім вантажну машинку.. Зверніть увагу на те, що на годиннику вже була майже північ, і уявіть собі картину: двоє дорослих людей (одна з них вже в нічній сорочці) до другої ночі змагаються чия пірамідка з кривих кубиків буде стійкішою :)).
І оскільки криві кубики - це екологічна іграшка, то вже треба тримати марку :) Тому мішечок вийшов у кращих традиціях екологічності - з вишивальної тканини під льон...
А коли перші кубики знайшли свого нового власника, наш татко мусив зробитти нам інші, бо ж бавитися чимось треба ? ))
